Як ми розмовляємо. Про культуру листування. Правила     телефонної розмови.

Слова – це кольорові камінці.
                                                              Мало їх назбирати –
                                                              треба ще навчитися з них        оооооооооооооооооооооооовикладати узори
                                                                                                   Ірина Вільде

      

      Добрий день, любі діти! Сьогодні ми поговоримо з  вами на таку досить важливу тему, а саме: «Як ми розмовляємо. Про культуру листування. Правила телефонної розмови». 

      За даними  дослідників менеджери, комерсанти, бізнесмени та інші до 80 % робочого часу витрачають на спілкування. У процесі професійної діяльності представники різних спеціальностей користуються усним мовленням для того, щоб планувати роботу, перевіряти й оцінювати результати. Діловій людині необхідна також здатність уважно слухати, точно сприймати чуже мовлення. Недостатня мовна культура може згубно позначитися на кар'єрі. Тому культура усного мовлення — одна з головних запорук успіху сучасної людини.

     Мова, якою ми з вами розмовляємо, красива, багата, пестлива, ніжна. Мелодійна, милозвучна. У ній є багато «чарівних» слів – слів ввічливості. Які ж це слова?

Доброго ранку! – мовлю за звичаєм.

Доброго ранку! – кожному зичу я,

Доброго дня вам! – людям бажаю,

Вечором добрим стрічних вітаю.

І посміхаються у відповідь люди,

Добрі слова ж бо для кожного любі.

     У правильній формі потрібно вживати слова «вибачте», «пробачте», а не «вибачаюсь», «пробачаюсь».

     Чому на подяку ми відповідаємо: «Будь ласка»?

Від цих слів стає приємно на душі. Тож, згадаймо вірш про вітання.

     Як багато для нас важать щирі побажання. Від них тепліше на душі, на серці.

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі.

І кожен легко підбере,

Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

Запам´ятать не важко:

Маленькі ключики твої –

«Спасибі» і «будь ласка».

     З давніх-давен люди привчали вживати «чарівні» слова навіть малесеньких дітей. Щоб стати культурною, вихованою людиною, потрібно змалечку привчатись бути ввічливим, добросердечним.

Сію дитині

В серденько ласку.

Ніжне «Будь ласка»,

Вдячне «Спасибі»,

«Вибач» тремтливе -

Слово у серці,

Як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!»,

«Світлої днини!»

Щедро даруй ти

Людям ,дитино.

Мова барвиста,

Мова багата,

Рідна і тепла,

Як батьківська хата.

     Ввічливість - це насамперед мистецтво людського спілкування. Ввічлива людина завжди уважна до інших. Вона намагається не робити їм неприємностей, не ображати ні словом, ні ділом.

Інколи діти поводяться грубо зі старшими, з батьками. Їм здається, що так вони виявляють свою незалежність. Але грубість, неввічливе ставлення до людей – це риси погано вихованої людини. 

Де ж беруться теплі, веселі слова?

Добре слово настрій, дух підносить.

Забувати, друже мій, не варто,

Що для настрою і жарту досить

Просто теплого людського жарту.

Як народ веселе слово творить?

Ось по кризі йде дідок бровастий,

Зустрічає дядька і говорить:

- Де б його отут упасти?

Дядько теж боїться посковзнутись,

Але йти йому уже певніше.

Не минув нагоди усміхнутись:

- Та вже падайте, де вам зручніше.

І обидва розсміялись гучно:

Ковзанку пройшли благополучно.


     Говорити ці слова потрібно посміхаючись, бо посмішка зігріває серця, покращує настрій. Це маленьке диво, яке ми повинні розділити з усіма.
     Давайте пригадаємо види спілкування (контактне і дистанційне)
В чому їх відмінність?
(Поняття контактного спілкування зрозуміле: співрозмовники поряд. При контактному спілкуванні важливими компонентами є ситуація, жести, міміка та інтонація
До видів дистантного спілкування належать такі, де співрозмовники розділені простором і часом. Це може бути розмова телефоном, спілкування у листах тощо. Воно відрізняється підвищеною увагою до інтонаційного забарвлення мовлення, стислістю і регламентованістю, неможливістю використовувати жестикуляцію і наочність як носіїв інформації).

     Телефон – це пристрій для передачі звуку на великі відстані, спеціально
призначений для ділового й особистого спілкування.
     Телефонна розмова - один із різновидів усного мовлення, яке здійснюється за допомогою телефону.

Історична довідка


     Напевно кожен з вас вже не уявляє свого життя без мобільного телефону. У наші дні телефон став найпоширенішим засобом зв’язку, який допомагає людям і в праці, і в повсякденному житті. Що стосується ділового спілкування, то телефон своєю появою значно звузив сферу ділового листування. Але мало хто знає, його історію.
Тому, говорячи про телефонну розмову, ми не можемо не згадати людей і події, які передували появі «мобільника».

      В 1947 році одна  дослідницька  лабораторія   виступила з пропозицією створити мобільний телефон.
     В 1973 році був випущений перший прототип портативного стільникового
телефону — Motorola DynaTAC.
Вважається, що перший дзвінок був зроблений 3 квітня 1973 року, коли
винахідник, співробітник Motorola Мартін Купер подзвонив конкуренту з AT&T Джоєлю Енгелю. DynaTAC важив близько 1.15 кг та мав розміри 22,5х12,5х3,75 см.
На його передній панелі було розміщено 12 клавіш, з них 10 цифрових та дві для відправки визову та закінчення розмови. У DynaTAC-а не було дисплею та не було ніяких додаткових функцій. В режимі очікування він міг працювати до восьми годин, в режимі розмови — близько години (за іншими даними — 35 хвилин),  заряджати його доводилось більше 10 годин.
(1997 перший мобільний телефон з кольоровим екраном Siemens S10
     В 1999 випущено мобільний телефон з можливістю використання двох SIMкарт Benefon Twin+.
     В 2000 році японська компанія SHARP спільно з оператором мобільного
зв'язку J-Phone випустила перші сотові телефони з вбудованою фотокамерою.
     В 2000 перший мобільний телефон з MP3-плеєром та підтримкою карт пам'яті.

                              

   А ще подивіться відео про виникнення мобільного телефону та мобільного зв‘язку в Україні.


https://youtu.be/IbkaPCOX-Zs


https://youtu.be/IPnllbpSHpk







Правила телефонної розмови


Якщо телефонуєте ви:

- насамперед привітайтеся, а також  назвіть свої прізвище, ім'я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної розмови сприймаються нечітко, а тому називайте свої прізвище та ім'я останнім - принаймні це буде почуто;

 -  якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити;

 -  якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спершу, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;

 -  попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди;

 -  завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, пам'ятаючи, що нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовника;


Якщо телефонують вам:

  • спробуйте якомога швидше зняти слухавку й представитися;
  • у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;
  • розмовляйте тактовно, ввічливо демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує;
  • не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас;
  • якщо ви даєте обіцянку, намагайтесь дотримати слова й виконати ЇЇ якомога швидше. 


 Незалежно від того, хто телефонує:

- завжди стисло підсумовуйте бесіду, перелічіть іще раз домовленості, що їх ви досягай. - будьте доброзичливим, у жодному разі не виказуйте свого невдоволення чимось;

- ставте запитання та уважно вислуховуйте відповіді на них;

-  намагайтесь залишатися тактовним і стриманим, навіть якщо розмова стає вельми неприємною для вас;

-  симпатія до вас зросте, якщо ви кілька разів упродовж бесіди назвете співрозмовника на ім'я та по батькові;

-  пам'ятайте, що по телефону звучання голосу значною мірою спотворюється, тому ваша артикуляція неодмінно повинна бути чіткою, а темп мовлення - рівним, тон - спокійним, витриманим;

 -   розмовляйте середнім за силою голосом.


Етичні питання використання мобільних телефонів

Мобільний телефон нині є неодмінним атрибутом кожної ділової людини. Послуговуючись ним, треба дотримуватися певних етичних норм, щоб не створювати незручностей для інших. Звичайно, традиційні правила спілкування по телефону, які названо вище, залишаються, але треба враховувати специфіку мобільного зв'язку, оскільки телефон завжди у його власника.

Отже, не можна:

o користуватися мобільним телефоном під час перегляду спектаклю, кінофільму, на концертах, конференціях, під час нарад і, звичайно ж, під час навчальних занять. Краще переадресовувати вхідні дзвінки на поштову скриньку або ввімкнути вібродзвінок замість звукового сигналу;

o класти телефон на стіл під час ділової зустрічі, в кав'ярні та аудиторії, щоб не засвідчити неповаги до співрозмовника чи викладача. Якщо все ж вхідний дзвінок перервав бесіду, треба розмову по телефону закінчити якнайшвидше і на час розмови відійти або вийти взагалі;

o голосно розмовляти у транспорті, на вулиці;

o гратися телефоном під час занять, демонструвати його функціональні можливості;

o розмовляти по телефону, перебуваючи за кермом автомобіля, бо це відволікає вашу увагу.

Загальне правило користування мобільним телефоном - не створювати незручностей, не виказувати неповаги до людей, які перебувають поруч.

                

     А   чи   вмієте   ви   писати   листи ? 

     Листування один із видів письмового спілкування. Лист – написаний текст, метою якого є повідомлення. Листи бувають службові ( ділові) та особисті ( приватні).

    У кожного листа є адресант і адресат. Обидва слова походять від одного кореня – адрес-, та значення у цих слів різні: адресант називає того, хто складає листа, адресат – це той, хто одержує листа. Кожен із учасників листування почергово виступає то як адресат, то як адресант. 

    Слово адрес вживається в значенні письмового ювілейного привітання установі чи особі. Адреса – місце проживання особи або розташування установи, напис на конверті, телеграмі.

    Мабуть, вам буде цікаво дізнатися про те, як виникла поштова скринька і який вигляд вона  мала? Не так вже й давно команда португальського мореплавця Бартоломео Колумба потрапила в шторм біля берегів Південної Америки. Один із офіцерів написав про всі їхні пригоди листа, помістив його в свій черевик, якого повісив на дерево недалеко від берега. 

    Через рік тут висадився інший мореплавець, знайшов листа, прочитав і поставив капличку на місці загибелі своїх співвітчизників. Пізніше тут виросло селище. Іще довго черевик моряка слугував поштовою скринькою. Те знамените дерево росте й досі. А біля нього - пам’ятник поштовій скриньці  у формі черевика. 

       До цих пір у деяких країнах Європи та Америки залишився такий звичай: дітям у Різдвяну ніч в їхні черевики кладуть подарунки чи то Санта Клаус (у англійців), чи Дід Мороз (у росіян), чи  П’єр Ноель (у французів) , чи Святий Миколай ( в українців).


  

Пам’ятка « Як оформити лист?»

1. Вчасно відповідайте на листи. Не залишайте листів без відповіді.                                                                                                     2. Пишіть на якісному папері.                                                                                        

 3. Дбайте про почерк, охайність в оформленні листа, правильно пишіть адресу на конверті. 

 4. Лист починайте зі звертання: Доброго дня. Привіт. Здрастуйте. Люба подруго. Любий друже. Звертаючись до старших на Ви, пишіть це слово з великої букви.

5. Дотримуйтеся композиції листа (початок, основна частина, кінцівка).                                                                                                            6. Слідкуйте за мовленнєвим оформленням і грамотністю. Пам’ятайте: по тому, як ви пишете (говорите), судять про ваш рівень розвитку освіти,  виховання.

7. Закінчуйте лист побажаннями: Усього доброго! Щасти тобі!

8. У кінці листа ставте розбірливий підпис, дату.

9. Після закінчення листа, якщо ви щось забули написати, користуйтеся  пост скриптумом (Р.S)- “ після написаного”.

     

       До цих пір у деяких країнах Європи та Америки залишився такий звичай: дітям у Різдвяну ніч в їхні черевики кладуть подарунки чи то Санта Клаус (у англійців), чи Дід Мороз (у росіян), чи  П’єр Ноель (у французів) , чи Святий Миколай ( в українців).

– Я вважаю, що поняття лист, листування вiдходять у минуле. Навiщо писати листи, витрачати час, коли можна поспiлкуватися через скайп чи телефоном? Ти бачиш або чуєш людину. До того ж, це оперативний спосiб спiлкування, на вiдмiну вiд листування. Коли все ж таки обирати листування, то тiльки за допомогою електронної пошти.

– Я не можу повнiстю погодитися з тобою.Наприклад, моя прабабуся, що мешкає в селi, немає комп’ютера i не може користуватисямобiльним зв’язком. Ми їй часто пишемо листи.Крiм цього, власноруч написаний лист – це вияв поваги й любовi до людини, якiй вiн адресований. Так, ми витрачаємо багато часу, щоб написати листа, але цим самим пiдкреслюємо, щозаради близької людини вiдкладемо всi своїсправи. А ще лист – це вияв творчостi, i писатийого – велике мистецтво


     До вашої уваги лист Лесi Українки до своєї бабусi.  Прочитайте та запам’ятайте, як правильно та в якій послідовності потрібно писати лист.

                             

      Мила бабусю!

     Ось ми вже зупинилися в Києвi на цiлу зиму. Пiзненько ми вибралися, та краще пiзно, нiж нiколи. Тепер учимося так завзято, щоб надолужити час… Я ходжу до однiєї англiйки на урокианглiйської мови. Англiйська мова дуже складна, але я все одно навчуся, – моя вчителька каже, що в мене є здiбностi…

     Скоро до нас приїде мама, i на Рiздво ми вжебудемо не самi.

     У нас на квартирi є фортепiано, так що я можу грати скiльки завгодно.

     Як ви почуваєтеся, бабусю? Не хворiєте?Улiтку, може, знову до Вас зберемося, якщо приймете, бо ми таки Вам завдали клопоту немало!

     Бувайте здоровi, мила бабусю! Цiлую Вас iпрошу: не забувайте писати нам.

     Ваша внучка Леся.

     Ось і підійшло до завершення наше заняття, тому пропоную поміркувати над такими питаннями:

 Що нового дізналися?

Який висновок зробили?


    До побачення та до нових зустрічей!