Математика

Тема: Скорочення десяткових дробів.

Добрий ранок!

1. Порівняй десяткові дроби:
8,27 і 8,35; 2,7 і 2,72; 3,14 і 3,1462; 5,645 і 5,7; 2,01 і 2,002; 21,2 і 20,8; 4,35 і 4,351; 0,124 і 0,11; 5,034 і 5,042; 30,07 і 30,11; 17,25 і 16,25; 4,9 і 4,889.
2. Запиши десяткові дроби в порядку спадання:
а) 7,07; 7,02; 0,702; 0,072; 0,0072; 0,72;
б) 0,507; 0,57; 1,02; 10,2; 0,372; 0,0539.

3. Запиши десяткові дроби в порядку зростання:
а) 5,01; 5,003; 0,053; 0,503; 0,0504; 0,5004;
б) 0,72; 0,702; 0,79; 7,9; 7,91; 0,709; 0,799.

4. Скорочення десяткових дробів

Якщо наприкінці десяткового дробу приписати нуль, тоді вийде дріб, рівний даному.

Приклади розширення десяткових дробів.

0,2=0,20=0,200

0,94=0,940=0,9400=0,94000

571=571,0=571,00

63,409=63,4090=63,40900

Якщо наприкінці десяткового дробу відкинути нуль, тоді вийде дріб, рівний даному.

Приклади скорочення десяткових дробів.

268,0=268                  71,400=71,40=71,4             0,003000=0,00300=0,0030=0,003

Скороти десяткові дроби

24,70= 24,7                            31,670            82,4670         41,350  

53, 300=53,30=53,3               12,700            74,2700         36,500

Домашнє завдання: 1. Порівняти числа:

12,1 і 13,4;           14,50 і 14,5;              17,01 і 17,1;              15,29 і 15,31;                      16 і 16,05;             1,57 і 1,5;                  17,98 і 18;                 12,135 і 12,14;                    42 і 42,00;             1,0256 і 1,1;              52,173 і 52,171;        12,001 і 12,0001.           

2. Запиши десяткові дроби в порядку зростання: 8,35; 8,05; 6,05; 5,001; 5,01; 5,1; 6,005.

Запиши десяткові дроби в порядку спадання: 0,7007; 7,07; 0,0707; 707; 0,707; 7,707.

3. Скороти десяткові дроби: 2,300; 31,250; 42,600; 7,430; 253,800.

 

Історія

Тема: Розвиток промисловості.

Розвиток промисловості у другій половині XIX — на початку XX ст.

Не менш швидкими темпами, ніж сільське господарство, з другої половини XIX ст. почала розвиватись також і промисловість Підросійської України. Це було обумовлено буржуазними реформами 60-70-х років XIX ст., які завершили перехід Російської імперії до капіталістичного ладу, головною ознакою якого є насамперед промисловий сектор. До кінця XIX ст. в Російській імперії завершився промисловий переворот. Розвиток промисловості стимулював становлення нових суспільних класів — капіталістів (підприємців) та вільнонайманих робітників. Базою виникнення перших було купецтво, частково дворянство та вихідці із заможного селянства. Робочий клас формувався за

рахунок селян, які, розорюючись, продавали свої наділи і йшли на роботу на промислові підприємства, а також за рахунок спадкових робітників. Особливістю формування капіталістів та робітників в Україні було те, що вони переважно неукраїнські за своєю національною належністю. Серед підприємців переважали росіяни (родини Суботіних, Дегтярьових та ін.), євреї (Бродські, Висоцькі, Гальперіни) та поляки (Потоцькі, Браницькі та ін.). Чимало промислових підприємств в Україні належало також англійським, бельгійським, французьким та німецьким капіталістам. Аналогічною була і національна структура робітничого класу, понад 2/3 якого становили росіяни, поляки та євреї. Виняток становила лише цукрова промисловість, де сформувалось чимало українських підприємців (Харитоненки, Терещенки, Симиренки та ін.). Неукраїнський характер нових суспільних класів (це стосувалось також і інтелігенції) свідчив про колоніальний характер економічного розвитку України і певною мірою робив слушною теорію М. Драгоманова про безкласовий характер українського суспільства. Натомість виникала значна проблема для майбутнього розвитку України — неукраїнський характер капіталістів та робітників в Україні робив їх байдужими і навіть ворожими щодо вимог українського національно-визвольного руху.

Колоніальний характер промисловості України виявився також у її структурі, панівне становище в якій зайняла сировинна галузь; у прив’язаності до інтересів Росії та у пануванні іноземного капіталу. До характерних рис розвитку промисловості в Україні належали також велика концентрація і монополізація виробництва, важкі умови праці і надексплуатація робітників.

Сировинний характер промисловості України обумовив те, що основні промислові центри зосередилися в районах видобутку корисних копалин — тобто на сході та південному сході. До головних промислових центрів України, що сформувалися наприкінці XIX ст., належали Донецько-Криворізький кам’яновугільний і залізорудний та Маріупольський марганцевий басейни, а також міста Київ (машинобудування, металургійна промисловість), Одеса (кораблебудування), Харків (легка промисловість, машинобудування) та Катеринослав (металургійна та машинобудівна промисловість). Розвиток промисловості об’єктивно сприяв зростанню міст. Так, Одеса на початку XX ст. мала понад 400 тис. осіб населення, Київ — 250 тис., Харків — 175 тис., Катеринослав — 115 тис. Почалось активне перетворення на міста робочих поселень Донбасу. З початку XX ст. особливо інтенсивно відбувалося зростання чисельності населення Києва, який перетворився на найбільше місто України.

Донбас став головною вугільною базою Російської імперії. Видобуток кам’яного вугілля в Донбасі з 1860 р. до 1900 р. зріс у 115 разів і становив 691,5 млн пудів, або 70 % його видобутку в Російській імперії. Для порівняння: у другому за значенням вугільному регіоні імперії — на Уралі видобуток вугілля впродовж другої половини XIX ст. зріс усього в 4 рази. Видобуток залізної руди за другу половину XIX ст. зріс в Україні в 158 разів і на 1900 р. становив 210 млн пудів, або 58 % загальноімперського видобутку. Україна наприкінці XIX ст. також давала близько половини від загальноімперської виплавки чавуну, заліза і сталі. Наприкінці XIX ст. в Південно-Східній Україні було побудовано 17 великих металургійних заводів. Проте такі швидкі темпи зростання промисловостімали досить відносну користь для України, оскільки, як ми вже зазначали, абсолютна більшість промислових підприємств належала іноземним капіталістам, а тому отримана на них продукція викачувалась за безцінь за межі України, що спричиняло збідніння її природних багатств.

Розвиток промисловості та сільського господарства були тісно пов’язані з розвитком транспорту. У другій половині XIX ст. в Україні почалось активне будівництво залізниць. Перша залізниця у Підросійській Україні була збудована у 1863-1866 рр. між Одесою та Балтою. У 1870 р. почала працювати Курсько-Київська залізниця, у 1871 р. — залізниця Одеса-Київ, у 1873 р. — Київ-Брест, у 1875 р. — Лозова-Севастополь та Київ-Фастів, а у 1884 р. — Кривий Ріг-Донбас. На початок XX ст. загальна протяжність залізниць в Україні сягнула 8,5 тис. км, що становило 20 % від протяжності залізниць Російської імперії. І далі активно розвивався також паровий флот, яким на кінець XIX ст. здійснювалась основна маса перевезень не лише Чорним морем, але й Дніпром. На Дніпрі у 1900 р. діяло 220 пароплавів і ще понад 200 були приписані до чорноморських та азовських портів.

У 1900-1903 рр. відбулась одна з перших світових економічних криз. Російська імперія, яка на початок XX ст. фактично перетворилася на економічну напівколонію найбільш розвинених держав Європи, мала слабку національну економіку, яка цілковито залежала від світових країн-лідерів. Відповідно в Російській імперії економічна криза почалась раніше, ніж в інших країнах світу (у 1899 р.), і мала триваліший характер. Падіння економіки, що спостерігалось у 1899-1903 рр., змінилось депресією, яка тривала до кінця 1908 р. В Україні криза охопила практично всю промисловість і мала катастрофічні наслідки: промислове виробництво за роки кризи впало на 30-50 %. Із 56 доменних печей Півдня залишилися діючими 23, із 79 родовищ Криворіжжя — 41. Випуск паровозів на Харківському паровозобудівному заводі зменшився із 185 до 120 за рік, на Луганському — зі 151 до 107. На складах цукрових заводів накопичилося до 6 млн пудів продукції. Економічна криза призвела до розорення дрібних та більшості середніх виробників, що посилило концентрацію та монополізацію промисловості в Україні. Почали створюватись монопольні об’єднання, головною формою яких були синдикати.

Робота з підручником. с.201

Домашнє завдання: с. 201, опрацювати матеріал і відповісти на питання.




Природознавство

Тема: Ластоногі: тюлень. Зовнішній вигляд та середовище існування.

Ряд Ластоногі включає великих хижих плацентарних ссавців (моржі, тюлені), життя яких здебільшого пов’язане з водним середовищем. Кінцівки видозмінені в ласти. Волосяний покрив частково редукований. Під шкірою відкладається товстий шар жиру. Більшість видів не має зовнішньої раковини вуха, але слух розвинений добре. Вушні отвори при пірнанні замикаються. Ніздрі відкриваються тільки на час вдиху і видиху. Ластоногі виходять на лід або сушу, в основному, в період розмноження та линьки. Дитинчата народжуються покритими густим хутром.

Тюлені

Лежать по берегах багатьох північних островів дивні створіння, схожі на шкіряні диванні валики чи на дивні мішки. Періодично одне з таких дивних істот піднімає голову чи неквапливо переповзає з місця на місце. Познайомтеся — це тюлені. На перший погляд у цієї тварин немає нічого цікавого: лежать спокійно біля води, час від часу поринають у море. Але перше враження оманне, насправді це дуже милі, рухливі і граціозні звірі. Але не на суші, а у воді, де вони по-справжньому вдома.

Тюленів ще називають ластоногими, за особливу будівлю ніг, що являють собою гнучкі рухливі ласти. До ластоногих прийнято відносити вухатих тюленів, справжніх тюленів і моржів. Велика частина цих морських ссавців вибрала для життя води північних морів. Велика частина тюленів — вухаті і справжні тюлені — живе в північних морях.

Відомо, що тюлені велику частину часу проводять у відкритому морі, навіть під час сну вони не виходять на сушу. Але яким же чином вони сплять у воді? З'ясувалося, що існує цілих два способи. У першому випадку звір просто лежить на поверхні води, розкинувши ласти, і лише зрідка піднімає голову, щоб зробити глибокий вдих. Він тримається на воді за допомогою товстого шару підшкірного жиру і ледачого ворушіння ластів. Другий спосіб цікавіше: заснувши тварина повільно занурюється на глибину в кілька метрів, після чого починає спливати і, виявившись на поверхні води, робить кілька вдихів, після чого все повторюється із самого початку. Саме дивне, що весь цей час тюлень солодко спить і не відкриває ока ні на хвилину.

До справжніх тюленів відносять нерпу, гренландського тюленя, морського зайця, морського лева і багатьох інших. У всіх цих тварин є які-небудь цікаві пристосування, що допомагають їм вижити в суворих північних водах. Тюлень-крабоїд володіє самими незвичайними зубами, на перший погляд схожими на, дивної форми, гребінку. Справа в тім, що він харчується дрібними рачками, яких збирає за допомогою своїх, дивних, зубних «гребінців». Набравши в рот побільше морської води, тюлень закриває пащу і починає проціджувати її крізь щілини в зубах-краболовках, а дрібні рибки і рачки залишаються усередині.

У тюленя-хохлача на носі розташована дуже дивна річ — величезний червоний міхур, якого він здатний роздувати до неймовірних розмірів. У самок теж є носові міхури, правда значно менші. Для чого призначене це незрозуміле «спорудження», дотепер не ясно. Існує думка, що яскравий надутий мішок грає якусь роль у процесі залицяння і привертає увагу самок. Не виключено, що величина і барвистість міхура допомагають самцю одержати верх над своїми суперниками.

Крім хохлачів, здатністю роздувати ніс володіють морські слони. Звичайно, він не досягає таких розмірів, як у хохлача, але зате роздутий хобот слона видає низьке свистяче ревіння, яке повинно лякати усіх ворогів і суперників. Живуть морські гіганти біля берегів Каліфорнії і Південної Америки, з настанням весни спливають на північ.

У слонів є ще одна притаманна особливість: як усі морські ссавці, вони одягнені в теплу шубу з товстого шару сала (до 10 см.), але в цьому одіянні є своєрідні «віконця»-віддушини. На боках слона таких утворень по три з кожної сторони, під ними шкіра звіра нагрівається до дуже високої температури, і, підсихаючи, вони виглядають на ще вологій сірій шкірі золотавими плямами. З їхньою допомогою морські слони регулюють температуру тіла і при жаркій сонячній погоді рятуються від перегріву.

У молодих морських слонів цей необхідний для життя в льодах механізм ще не працює, тепло вони віддають усім тілом. Часом лід під ними так нагрівається, що починає танути і нещасна тварина занурюється в крижану «яму». Нерідко буває так, що тюлені, які довго лежали на одному місці попадають у пастку, з якої вже не можуть вибратися. Мати теж не в силах допомогти своєму дитинчаті. У крижаному полоні щорічно гинуть сотні тюленят.

Ще один представник справжніх тюленів — морський леопард, що не даремно одержав таке грізне ім'я, адже хижа вдача звіра нітрохи не поступається агресивному характеру його сухопутного тезки. Морський звір підступний і безжалісний мисливець, він хапає і буквально розриває на частини пінгвінів, гагар, поморників і інших птахів, не рятуються від нього і більш дрібні тюлені. Зуби в нього не дуже великі, зате гострі і міцні, а характер такий, що він не боїться навіть людини. Як і звичайний леопард, морський має плямисту шкіру — на темно-сірому тлі безладно розкидані чорні плями.

Крім усіх уже перерахованих, є ще трохи тюленів: на Каспійському морі й в озері Байкал живуть зовсім унікальні істоти — каспійська і байкальська нерпи. Винятковість їх у тім і полягає, що вони живуть у зовсім замкнутих водоймах, у яких їм і взятися начебто б нівідкіля.

Є ще ларга — плямистий тюлень, що живе в північних водах Європи, Америки й Азії. Крилатка, чия шкіра прикрашена тонкими білими кільцями, вибрала простори Берингове і Чукотського морів. Лахтак, чи морський заєць, плаває в самих холодних морях, зовсім уже біля полюса.

Гренландські тюлені-лисуни все літо полюють за рибою, кальмарами і рачками далеко на півночі Атлантичного і Північного Льодовитого океанів, у самих льодів — на сході запливають до Карського моря. Восени вони збираються в невеликі зграї і пливуть на південь. У грудні вже тисячі їх копошаться і плазують на льодах Білого моря.

Наприкінці зими в тюленів народжуються пухнасті, білосніжні (з ледве жовтуватим відтінком) дитинчата, мисливці звичайно називають їх біляками. Протягом місяця мати годує їх своїм молоком, потім поступово починає вчити рибальству. А в травні усі вони, і маленькі і великі, пливуть на північ, до Льодовитого океану.

У полярних льодах Шпіцбергена вони зустрінуться зі своїми побратимами, що зимували біля острова Ян-Майен. Щоб усім вистачило місця і риби, гренландські тюлені поділили між собою зимові квартири. Одні зимують біля острова Ньюфаундленда, інші — на Ян-Майені, а третім прийшлося до смаку плавучі льоди в Білому морі. Крім цих трьох лежбищ, ніде більше гренландські тюлені узимку не зустрічаються.

Домашнє завдання: переглянути матеріал та відео:

https://www.poznavayka.org/uk/zoologiya-2/tyulen-morskiy-tyuhtiy/