Українська мова

Тема: Аудіювання. Слухання-розуміння текстів різних жанрів мовлення.

Прочитати текст і відповісти на питання.

Найдавніші книги

У найвизначніших музеях світу, а найбільше в славнозвісно­му Британському музеї в Лондоні, серед реліквій старовини збе­рігаються дивні сувої з тоненького незнайомого нам матеріалу.
Якщо такий сувій розгорнути, на ньому можна побачити рядки химерного ієрогліфічного письма. Ці сувої — найдавніші кни­ги, так звані папіруси. Щоб уявити, як вони створювалися, треба думкою перенестись у минуле, побувати на берегах повноводно­го Нілу, біля могутніх пірамід і кам’яних сфінксів. Колись там звивалися дзеркальними стрічками ріки. Під час тропічних злив
вони виходили з берегів, утворюючи грузькі болота. Там можна було натрапити на рослину, що мала високе тонке стебло, а вгорі розпускалася пишним суцвіттям у вигляді парасольки. Стародав­ні єгиптяни називали її папіур, тобто «річковий». Згодом у греколатинській переробці це слово стало звучати як папірус. Тепер ця екзотична рослина збереглася тільки в гирлі Нілу, а в Стародав­ньому Єгипті її було багато всюди.
З папірусу виготовляли матеріал для письма.
Робили це так. Частини папірусного стебла розрізали на довгі вузькі смужки, які потім розкладали в такий спосіб, щоб край однієї смужки находив на край другої. Краї підклеюва­ли — і виходив суцільний шматок. На нього накладали другий шар смужок, розміщуючи їх перпендикулярно до першого. На­ кладені смужки били зверху дерев’яним молотком, щоб вони стали тоншими, а увесь шматок щільнішим. Потім його пресу­вали, просушували, списували, згортали у сувій — і «книга» готова. Така книга могла бути дуже довгою, склеєною з кількох шматків, як того вимагав обсяг твору чи навіть збірки тво­рів. Найдовший відомий нам папірус мав 40,5 метра. У ньому перелічувались дари, які фараон Рамзес III робив єгипетським храмам. Папірус був дорогим матеріалом, тому писали на ньо­му вже досвідчені писарі. Школярів же навчали писати на гли­няних дощечках.

Єгипетські папіруси донесли до нас багато відомостей про одну з найдавніших цивілізацій. Крім казок, повчань фараонів, віщувань мудреців, папіруси зберегли важливі здобутки науки — розв’язання задач з вищої математики, астрономічні обчислення, відомості з медицини, географії.
В єгиптян багато чого навчилися греки. Вони запозичили па­пірус. Від греків це слово перейшло до римлян, а звідти — у мови сучасних європейських народів: англійську, французьку, ні­мецьку. Хоч на папірусі давно вже не пишуть, це слово збере­глося. Ним стали називати сучасний папір, винайдений у Китаї
в II столітті.


Питання до тексту
1. Який вигляд мають найдавніші книги?
А це переплетені аркуші паперу
Б це глиняні дощечки
В це довгі смужки, згорнуті в сувої
Г це дерев’яні таблички
2. Де зараз росте рослина, з якої виготовляли матеріал для пись­ма?
А всюди по берегах Нілу
Б у пустелі Сахара
В у гирлі Нілу
Г біля підніжжя пірамід
3. З яких частин рослини виготовляли матеріал для письма?
А з квітів
Б з листя
В з кореня
Г зі стебла
4. Яку довжину мав найдовший з відомих нам папірусів?
А 10 метрів
Б 40,5 метра
В 2 метри
Г 100 метрів
5. Про що йдеться у найдовшому з відомих папірусів?
А про дари фараона єгипетським храмам
Б про історію Стародавнього Єгипту
В про єгипетські піраміди
Г про спосіб виготовлення папірусу
6. На чому навчали писати єгипетських школярів?

А    на папірусі

Б    на дерев’яних дощечках

В    на глиняних дощечках

Г   на шматочках шкіри


Історія

Тема: Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорської імперії у першій половині XIX століття.

        На кінець XVIII століття майже всі західноукраїнські землі (Східна Галичина, Північна Буковина й Закарпаття) площею 70 тис. кв.км., на яких у той час проживало понад 2,5 млн чоловік, а з них понад 70 % українців, потрапили до складу Австро-Угорської імперії, однієї з найвідсталіших країн. Адміністративна влада належала губернатору, якого призначав монарх, а також підпорядкованому йому сейму з представників магнатів, шляхти, вищого духовенства і міщанства. На чолі округів стояли окружні старости – австрійські чиновники. У містах були створені магістрати на чолі з бургомістрами, яких призначав уряд. Обов’язки представників влади на селах виконували власники маєтків або їхні ставленики.

У складі Австро-Угорщини становище більшості населення західноукраїнських земель значно погіршилося. Насамперед зросли податки. Крім того, проводилися полонізація Східної Галичини, румунізація Північної Буковини, мадяризація Закарпаття. Українська мова зазнавала утисків. Насаджувалася чужа й незрозуміла народові німецька мова. Погіршилося становище й Української церкви.

Найкращі землі опинилися в руках панів, церкви, монастирів і держави. Вони ж володіли більшістю лісів, значною частиною сіножатей, пасовищ, а також млинами. Селяни відробляли панщину, сплачували чинш. Землеробство залишалося примітивним, Урожайність сільськогосподарських культур була низькою. З цих причин значна частина населення постійно голодувала. Пани намагалися збільшити площі своїх земель за рахунок селянських, захоплювали землі селян-утікачів, сімей солдатів, урізали наділи, тощо.

Тяжкою була й військова служба, яка тривала 14 років.

Промисловість залишалася мануфактурно-ремісничою з використанням кріпацької праці і діяла, як правило, у маєтках великих землевласників, або ж була залежною від них. Найбільш розвиненими була харчова промисловість (гуральна, броварна, борошномельна) та виробництво будівельних матеріалів (цегли, вапна, каменю). Значного розвитку набули соляна промисловість та деревообробний промисел.

Незначне промислове пожвавлення почалося на західноукраїнських землях лише в 30 – 40-х роках ХІХ століття. У Галичині з’явилися дві перші парові машини, набули розвитку винокуріння, пивоваріння, металообробна, фарфоро-фаянсова та їнші галузі промисловості. А найпоширенішими були домашнє виробництво полотна, гуральництво й ремісництво.

У 1848 році було оголошено про звільнення селян від панщини та інших повинностей на користь панів. За селянами закріплювалися лише ті земельні наділи, якими вони володіли до реформи, тобто, як і раніше, вони залишалися малоземельними і залежними від панів. За користування лісами, луками і пасовищами треба було відробляти або вносити плату. Однак ці зміни не ліквідували ворожнечі між селянами і землевласниками. Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття охопили селянські страйки. Та вони швидко придушувалися.

Саме в цей час на західноукраїнських землях було дозволено викладати в народних школах українською мовою. А в гімназіях та Львівському університеті вона ввійшла до обов’язкових предметів. Почали виходити українські газети та книжки.

Словничок

Магістрат –адміністративний орган управління місто, що мав право на самоврядування.

Полонізація – запровадження польської мови, культури, відходячи від національної мови, культури.

Чинщ – натуральний або грошовий податок, який платили панам чи на державу.

Мануфактура – фабрика, переважно текстильна, грунтувалася на поділі праці та ремісничій техніці.

Гуральня – невелике підприємство, по виробництву горілки.

Питання по темі:

1.Назвіть українські землі, які ввійшли до складу Австро-Угорщини.

2.Скласти усну розповідь за планом:

а) устрій на цих землях;   б) стосунки між панами і селянами;  в) стан господарства.

3.Коли на Західноукраїнських землях було скасовано панщину?

Пропоную переглянути відео по темі

 https://www.youtube.com/watch?v=oUOPeUdCkKg

Домашнє завдання: с.181.


Природознавство

Тема: Зайцеподібні: заєць (біляк, русак). Спосіб життя. Кріль. Зовнішній вигляд, спосіб життя, господарське значення.

Що спільного в будові гризунів і зайцеподібних?

Представники гризунів і зайцеподібних схожі тим, що живляться переважно або виключно рослинною їжею. Ці тварини мають невеликі й гострі різці та кутні зуби з плоскою жуйною поверхнею, проте іклів у них немає. Різці вкриті емаллю лише спереду, тому вони постійно самозаточуються. Різці, а у деяких видів і кутні зуби позбавлені коренів і тому ростуть упродовж усього життя. Кишечник у цих тварин досить довгий. Це пристосування до засвоєння рослинної їжі, яка повільно перетравлюється.

Чим характеризуються представники ряду Зайцеподібні? Це не численний за кількістю видів (65 видів у світі, в Україні - 2) ряд ссавців. Від гризунів зайцепеподібні відрізняються наявністю двох пар різців на верхній щелепі. Крім того, на відміну ві гризунів, шлунок у них ускладніший за будовою. Він утворений з двох відділів: у першому їжа доброджується за участю певних бактерій, а у другому – перетравлюється під впливом шлункового соку.

До зайцеподібних належать зайці та кролі. Зайці відрізняються від кролів видовженими задніми кінцівками та будовою вушних раковин, живуть парами. Зайці, на відміну від кролів, нір не риють, а відпочивають безпосередньо на землі або в невеликих заглибинах, серед чагарників тощо. Розмножуються два – чотири рази на рік, народжуючи до шести вкритих шерстю, зрячих і здатних пересуватись зайчат. В Україні відомі заєць білий та сірий. Перший з них узимку змінює сіре забарвлення хутра на біле, що робить його малопомітнішим на тлі снігу, Він зрідка трапляється на півночі країни. Звичайним представником нашої фауни є заєць сірий.

Кролі, на відміну від зайців, мають укорочені вуха і задні лапи. Дикий кріль часто трапляється на півдні України. Живуть колоніями у норах. Народжують голих, сліпих та безпорадних кроленят. За рік самка народжує два – чотири рази по четверо – дванадцятеро малят.

Цікаво, що дикі кролі, завезені людиною у незначній кількості до Австралії у середині ХІХ ст., значно там розмножилися і стали справжнім екологічним лихом, винищуючи рослинність та псуючи норами пасовища. Зменшити чисельність кролів удалося завдяки застосуванню біологічних методів боротьби (зокрема, вірусної інфекції).

Зайцеподібні є цінними промисловими тваринами: людина спожває їхнє м'ясо, використовує хутро. Нині створено багато порід свійських кролів. У роки масового розмноження зайцеподібні, можуть завдавати звичайних збитків лісовому господарству та садівництву, обгризаючи кору дерев і кущів.

https://ukranimal.ru/diki-tvarini/5227-zaec-rusak.html

https://technerium.ru/uk/biologiya-zaica-belyaka-zayac-belyak-osobennosti-i-sreda-obitaniya-zaica-belyaka/

Домашнє завдання: с.184, параграф 56 (прочитати, відповісти на контрольні питання)

1.Які риси подібності та відмінності в будові гризунів і зайцеподібних вам відомі?

2.Яка загальна характеристика ряду Зайцеподібні?

3.Яких представників ряду Зайцеподібні ви знаєте?

4.Яка роль зайцеподібних у природі та житті людини?