ТЕМА: ПРОМОВА. ЇЇ ВИДИ

     «Слова – це предмети, і маленька крапля чорнила, падаючи на думку,    подібно до  роси, створює те, що примушує думати тисячі, можливо, мільйони людей». 

Дж. Байрон 

Доброго дня, діти!

      Відомий  оратор і просвітитель Т.Вашингтон  розповів історію, повчальну для тих, хто починає вивчати мистецтво  промови.

      Корабель утратив управління і протягом  багатьох днів блукав морем, поки не зустрівся  з дружнім  судном. Зі щогли корабля, що втратив курс, було подано сигнал: «Води, води, ми помираємо від спраги».  У той же час із зустрічного корабля відповіли: «Наберіть води там, де знаходитесь». Знову сигнал із судна, що потерпає: «Води, води, пришліть нам води!» І знову у відповідь: «Наберіть там, де знаходитесь».  Нарешті капітан послухався поради і наказав набрати води  з океану. Коли її набрали, вона виявилася прісною, кришталево чистою. З’ясувалося, що в  цьому місці була  течія з гирла  річки Амазонки.

     Ви хочете стати оратором? Завдання здається складним  і навіює страх.  Що говорити? Як себе поводити під час виголошення промови? Відповідь одна: почніть  з того місця, де ви зараз знаходитесь. Почніть  з того, що ви собою являєте…

     Отож  сьогодні ми зробимо іще один крок до ораторського мистецтва — довідаємося про промову та її види.

Промова - це усний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Виголошується із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.

Виділяють такі види промов:

Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів.

Успішність мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія - дієвий чинник впливу на свідомість слухачів.

Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. В агітаційній промові, як правило, роз’яснюють чи з’ясовують певні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо.

Мета будь-якого інформаційної промови – дати відомості про той або інший предмет, причому так, щоб слухачам це було цікаво. Бажаний результат будь-якої інформаційної промови – вигук слухачів: «Як цікаво!»

Головне в будь-якому інформаційному виступі – зуміти передати свої знання, зуміти донести до слухачів інформацію. Дуже важливо використати різні способи подання матеріалу. Треба кілька разів повторити основні положення, привести яскравий приклад, записати під час виступу на дошці цифри, дати, проілюструвати свій виступ малюнками, схемами й т.д.

Перегляньте промову та її аналіз за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=AX-Kj151J-Y&feature=share

Виконайте завдання

Скомпонуйте уривки промов за поданими вступами, основними частинами та висновками, назвіть їхні види.

Та ми народ не тільки із пекла голодоморів, але й із Заповіту Шевченка

Сама письменниця говорить так: «Ця промова — невиголошена, але надрукована в газетах. Один мій знайомий сказав: «Як добре, що ти її тоді не прочитала на сцені. А газет вони не читають. Газети читають люди». Тоді, виступаючи перед Віктором Януковичем і його електоратом на врученні Шевченківської премії, Матіос прочитала звернення своєї колеги Оксани Пахльовської, за що згодом була звільнена, а її видавцям і знайомим не давали спокою міліціонери. Що ж тоді хотіла сказати сама письменниця?

У цьому залі, де прискорено пульсує правдивий розум і б’ються найгарячіші серця України, мені хотілося б почувати себе людиною винятково святкуючою. Але, погамовуючи зрозуміле хвилювання, окрім щирих слів подяки за державне визнання моєї скромної праці, я повинна сказати дещо з того, що диктує мені власне сумління і сумління моїх попередників та сучасників.

Головна героїня мого роману «Солодка Даруся» завдяки нещадним жорнам історії і нещадним людям кілька десятиліть була позбавлена голосу. Але у час найгострішого сердечного піднесення і найвищої драми свого трагічного буття, вона нарешті промовила єдине слово, покликавши до себе Богом вибраного їй чоловіка. Пишучи цю книжку, я не сподівалася, що образ дівчини, битої Судьбою і людьми, за короткий час стане метафорою моєї країни. Так само, як і Даруся, моя стоодурена Україна в час пекельного прозріння і найвищого злету своєї відваги і духу, безстрашно сказала «так!» тому, кого нарешті допустила до глибин своєї мовчазної, та не-лукавої душі. І я думаю, що не мають права ті, хто поцілив не кулею — а тільки словом у нас — людей—не маєте права пустити брат на брата з мечем ненависті і останнім розчаруванням. Та ми народ не тільки із пекла голодоморів, але й із Заповіту Шевченка. Ми, можливо, ті, хто вперше в історії людства сміливо підправили пророцтво свого Генія. Ми поховали страх і таки встали, не окропивши злою кров’ю і п’яді рідної землі, безжалісно сплюндрованої варварами при краватках. Але такий народ, думаю, завжди має право запитати своїх достойників: ми точно не лукавили з тобою? І я звертаюся до тих, у чиїх руках перебувають найважливіші атрибути української влади, до політичних пінкертонів сучасної України: відшукайте і покажіть дорогу в Лету отому багатоголовому і багаторукому, але невидимому Бен Ладенові, який майже упокоїв українську книжку, а значить — заніс сокиру над нашою душею, відібравши можливість українцеві від Хоружівки до Розтоків купити книжку титульної нації. Купити, як хліб, як цукор. Але я думаю: якщо ми змусили урівноважену і ситу Європу пришвидшувати кров у своїх жилах нашою «коломийкою», то де написано, що ми не змусимо дистильований і запанілий світ плакати і сміятися від розкоші котроїсь української книжки, трансльованої в Європу українським інтелектуалом?! Можливо, Європі було би корисно відкривати для себе духовні Америки не з баналізованих істин Коельо, а когось із нас?!

Відновлення справедливості потребує українське слово в українській книжці, що скромно, і таки по-сирітськи тулиться в рідній державі. Отакою є суть моєї тривоги.

P.S. І Далися мені ті промови!

Марія Матіос


Cоломія Крушельницька: «Всі вважали мене дуже досвідченою і навіть хитрою, а я була страшенно наївною»

(Промова однієї з найвидатніших співачок світу, «Вагнерівської примадонни», на зустрічі зі своїми прихильниками).

Мої тріумфи? Перемоги у житті не можуть бути занадто часті. Тріумф щовечора? Це забагато. Найважливішим мірилом моїх успіхів залишалось часто власне відчуття, що я проспівала свою партію, як вміла найкраще. Адже життя оперної артистки трохи нагадує режим атлетів: дисципліна в усьому — строгий розклад годин, поміркована їжа, заборона давати волю своїм забаганкам… Я мала свій режим дня, від якого тільки недуга могла заставити мене відступити. То тільки збоку здається, що професія співака — легкий хліб. 

Мільйонери пропонували мені ─ з умовою, що я вийду за них заміж, ─ збудувати окрему оперу винятково для мене. Вони радили забувати про свою тяжку професію і обрати собі спосіб життя до вподоби в якій завгодно частині світу: на горах Тибету або на золотистому морському піску. Але це не для мене, не для мене. Я завжди мала успіх у будь-яких слухачів, і тому всі вони однаково дорогі мені. Проте і між ними існують певні відмінності. Наприклад, буває публіка, яка діє, зрештою, не на користь артистові. Вона надміру захвалює його, псує, пестить, відриває від справ… безперервними бенкетами і святами з подарунками, квітами, зустрічами біля театру… А буває публіка освічена, тонка і сприйнятлива; вона уважно стежить за співаком і допомагає йому, вміє попередити в разі потреби, вказавши, в чому саме він мусить вдосконалитися, вміє своєчасно висловити свої почуття і симпатії.

Саме тому, що кохання довгі роки з’являлось у моїй уяві в серпанку фальшивої романтики, я не розуміла його земної сторони як сили, необхідної для мрії і натхнення. Не знаю, якби я тоді у щасливий момент погодилась об’їхати весь світ з великим співаком, чи було б моє життя змістовніше. Я занадто пізно зрозуміла, що зміст життя — не лише в тому, щоб здійснювати свої плани. Адже я знала з театру і з літератури, з різних романів, що можна для коханої особи покинути все, зважитись на все, але я не відчувала в собі непереможної пристрасті, яка була б рівнозначна з переворотом. 

Я дійшла справді поважного віку, поки зрозуміла і відчула те, що нормальні жінки переживають на десять і двадцять років раніше. Це було для мене великим відкриттям. Бачите, як дивно іноді складається життя артистки. Всі вважали мене дуже досвідченою і навіть хитрою, а я була страшенно наївною. 

Домашнє завдання

Скласти промову (інформаційну, агітаційну, мітингову) на будь-яку хвилюючу вас тему.