Тема: Кримінальні обставини. Населений пункт як соціальне середовище. Особливості життя у великих та маленьких населених пунктах.

У КРИМІНОГЕННИХ ОБСТАВИНАХ

НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ ЯК СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ.

Населений пункт – місце проживання людей (село, селище, хутір, місто), і в якому створені певні умови для життєдіяльності. Таким чином, людина, яка мешкає в населеному пункті, оточена іншими особами, що функціонують поряд з нею. Сукупність окремих індивідів, які функціонують в межах даного населеного пункту, організації, установи тощо утворює соціальне середовище. в такому середовищі відбуваються взаємні впливи між людьми і оточуючим природним і техногенним середовищем. Від характеру взаємовпливів, очевидно, залежить і стан захищеності і безпеки окремої особи. Знання механізму функціонування такого складного середовища, як соціальне, дозволяє визначати шляхи подолання і попередження негативних наслідків спільної життєдіяльності.

ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЯ У ВЕЛИКИХ ТА МАЛЕНЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В УМОВАХ ВЕЛИКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ.

Як побудоване місто? Колись люди зібрались разом, щоб вижити. Спочатку це були перші невеликі за розміром поселення, які згодом перетворилися у міста. Місто стає найпоширенішим місцем проживання людей. Зараз мешканці розвинених країн світу в основному міські жителі. Поряд з позитивними моментами, що існують в місті, є і багато труднощів. У своїй книзі «Виживання в місті» відомий мандрівник Яцек Палкевич пише: «Часто перебування в місті більш небезпечне, ніж у диких безлюдних місцях. Місто — скупчення контрастів. Поряд з цивілізованим життям можуть існувати і напівварварські явища». Як же ж поводитися в місті?

Яцек Палкевич радить:

1. Передбачати небезпеку.

2. Намагатись уникнути небезпеки.

3. При необхідності діяти.

Однак, як кожна формула, ця формула самозахисту може наповнюватись кожен раз новою конкретною ситуацією. Небезпечні випадки завжди неповторні, вони немов випробовують людину — чи діятиме вона правильно?

Отже, щоб у кожному конкретному разі діяти правильно, треба знати, яка небезпека підстерігає і чому вона виникає.

Вулиці— один з найнебезпечніших об'єктів сучасного міста, де людину можуть чекати різні неприємності. Кожен рік в Україні гине під колесами автомобілів понад 30000 людей. Майже в усіх випадках це відбувається через неуважність і порушення Правил дорожнього руху.

Тому, добре знаючи дорогу від дому до школи або до інших об'єктів, треба знати місця, що потребують підвищеної уваги. Наприклад, перехід через вулицю, небезпечні перехрестя, вузькі вулиці тощо.

Велике скупчення людей.У невеликих населених пунктах (селах) усі мешканці знають одне одного. Тут злочинцю не сховатися, його рано чи пізно знайдуть. А ось у місті у злочинця більше можливостей сховатися. Крім того, в місті існує так звана третя можливість — відчуженість людей один від одного. Незнайома людина тут — це чужий. У місті, де багато людей і всі кудись поспішають, важче одержати допомогу, ніж у селі.

Мешканці міста стають джерелом небезпеки один для одного в екстремальних ситуаціях (наприклад, при виникненні пожежі у приміщеннях магазину, кінотеатру тощо). Найнадійніший засіб захисту в таких обставинах — не втрачати тверезого погляду на подію і знати, де є безпечні виходи з приміщення. Бути уважному в незнайомому місці — слід взяти за правило.

Заводи, фабрики, служби забезпечення міста.Сучасне виробництво часто не може обійтися без використання отрутохімікатів, кислот та інших речовин. У різних обставинах на заводі може статися аварія, і небезпечні речовин можуть загрожувати життю людини.

Транспорт великих населених пунктів.Велика скупченість транспорту створює загрозу травмування людей, а також згубно впливає на здоров'я людей і довкілля. Наявність в місті метрополітену теж вносить свої особливості в поведінку людей.

«Заручники» підземного царства. Так інколи називають пасажирів метро. Кожен пасажир — це вже «заручник» долі і майстерності персоналу метрополітену, тих, хто в будь-яку мить зобов'язаний і готовий прийти на допомогу людям, які потрапили в біду. Однак альтернативи нема. Страшно — не страшно, небезпечно — безпечно, а пасажири їздять в метро.

Метро — це величезна штучна система, ретельно узгоджений механізм. Кожному, хто входить з ним у контакт, слід знати, що Існує «Інструкція користування метрополітеном», яку можна прочитати в кожному вагоні.

Небезпечно порушувати інструкцію на ескалаторі. Якщо ви не тримаєтесь за поручень, то при екстреній зупинці машини терція руху кине вас вперед. Валіза, яку ви не тримали або поставили на поручень, полетить вниз, збиваючи інших пасажирів. Вдвічі-втричі більша швидкість спуску буде в того, хто біг по ескалатору. Людина, яка сидить на сходинках, має усі шанси не лише застрягнути полами одягу в сходинках або гребінці, але і пірнути головою вниз.

Чергові часто вимушені користуватись гальмом, коли пасажир розсипає багаж, замешкається при сході з ескалатора, якщо коліщата візка, якого везе пасажир, застрягають в зазорі між сходинками.

Якщо у вас щось випало, не намагайтесь здійснювати маневри між чужими ногами — все одно не зможете зібрати. Черговий зобов'язаний зупинити машину, щоб ви могли спокійно зібрати речі. Якщо допомога запізнюється, то в екстремальній ситуації можна повернути ручку аварійного гальма на балюстраді ескалатора.

Одна з трагічних катастроф, яка пов'язана з ескалатором, відбулась у Москві. 17 лютого 1982 р. на станції «Авиамоторная» зірвався поручень, ескалатор почав розганятися, а обидва гальма — робочий і аварійний — не спрацювали. В результаті внизу на виході з ескалатора утворилось велике скупчення людей, почалась товкотнеча, в якій за 110 секунд 8 чоловік загинуло і ЗО отримали травми.

Єдиним рішенням, яке слід було прийняти — перестрибнути через балюстраду на сусідній ескалатор. Треба зазначити, що без крайньої необхідності не слід іти по ескалатору, який не працює, якщо навіть він не закритий. Хоча ескалатор за задумом конструкторів може використовуватися як звичайні сходи, але відомі випадки, коли під вагою пасажирів ескалатор починав рух, а потім некеровано розганявся.

Екстремальна ситуація на платформі буває рідше. І все ж краще не підходити близько до краю платформи. Хтось з пасажирів може вас ненароком штовхнути, ви самі можете послизнутися; божевільний, вирішивши покінчити з життям, побажає захопити з собою ще когось; поїзд, який під'їжджає, може зачепити вас дзеркалом. І під час посадки є ризик опинитися на рейках: натовп штовхає людину в проєм між вагонами.

Розумний пасажир ніколи не стане чекати поїзда там, де вийшов на платформу, — він пройде до більш пустих вагонів. Такий пасажир не стане стрибати у відчаї вниз, якщо у нього впаде на рейки якийсь предмет. Він викличе чергового по станції зі спеціальними кліщами.

Що ж робити, якщо ви опинились на рейках? Насамперед не робити спроб підтягнутися за край платформи. Під платформою розташована 800-вольтна контактна рейка, і, хоча вона закрита кожухом, випробовувати її ізоляцію не слід.

Якщо поїзд ще не виїжджає на станцію, треба бігти до «голови» платформи (там, де зелене світло і годинник). В такому разі машиніст встигне загальмувати поїзд. Якщо поїзд вже поквапився, залишається лягти між рейками — глибина лотка розрахована на те, щоб ходова частина вагонів не доторкалась до людини, яка лежить.

Якщо на ваших очах хтось впав між вагонами нерухомого поїзда, ви встигнете подати знак машиністу — перед відправленням він дивиться в дзеркало заднього виду. Рух рукою по колу означає «стоп». Негайно слід викликати працівника метрополітену, і він надасть необхідну допомогу.

Коли, вийшовши з вагону, ви зрозуміли, що у вагоні лишились ваші речі, у вас є ще час виправити положення. Подивіться, в якому вагоні це відбулось, і запам'ятайте маршрутний номер поїзда — він на лобовому склі останнього вагона. Черговий по станції повідомить про подію диспетчеру, а той — машиністу і на наступну станцію.

Якщо ви помітили нічийну валізу, сумку, коробку — не поспішайте перевіряти, що там всередині, зверніться до працівників метрополітену. На випадок, якщо в коробці щось, так би мовити, тикає, кожна станція обладнана спеціальною кімнатою, де підозріла знахідка дочекається саперів.

Якщо при аварії або технічних несправностях на лінії ваш поїзд стоїть в тунелі, насамперед зберігайте спокій і виконуйте всі розпорядження працівників метрополітену. Якщо вагон стоїть довго і пасажири починають задихатись, непритомніти, то не варто шкодувати вікон — розбийте їх.

Як кожна штучна система, метрополітен розрахований на нормальні межі поведінки. Це означає, що кинута на платформі бананова шкірка — загроза для декількох пасажирів.

Варто лише не притримати за собою вхідні двері вестибюля, їж наступна за вами людина отримає удар. Висновок: етикет — це перший засіб захисту при перебуванні в метро.

Багатоповерхові будинки.Велике місто характеризується ще й наявністю висотних споруд, які обладнані складними системами життєзабезпечення людей. Про небезпеку пожеж у багатоповерхових будинках йшлося при вивченні основ безпеки життєдіяльності в попередніх класах. Тут ми зупинимося лише на правилах поведінки в ліфтах.

Що робити, якщо ви боїтеся нападу в ліфті? Насамперед, не треба заходити в нього разом з підозрілою особою. Якщо це сталось, слід натиснути кнопку найближчого поверху. Якщо кнопки «залипають», можна натиснути декілька, щоб було більше зупинок.

Відчувши під час руху щось неладне, поверніться спиною до дошки з кнопками і ніби ненароком натисніть «Виклик диспетчера» або «Стоп» — несподіваний телефонний зв'язок нагадає зловмиснику, що ви не одні, а зупинка — що ліфт може підкорятись не лише йому.

Існує крайня можливість використати технічні особливості ліфта. Якщо під час руху різко підстрибнути і вдарити ногами по підлозі, кабіна може зупинитись (спрацьовують клинові уловлювачі). Цією дією ви ставите нападника перед вибором — зам'яти конфлікт або через деякий час мати справу з механіками. Вступіть в переговори: злочинець може згадати про здоровий глузд.

Розглянемо крайні випадки: на вас напали. Пустіть в хід всі підручні засоби. Важко давати точні прийоми самозахисту, все залежить від конкретної ситуації. Ось один з варіантів.

Якщо вас схопили за руки і притиснули до стіни, різко і коротко вдарте в ніс нападника, потім коліном в пах, одночасно рвонувши його руки вниз. Звільнивши руки, вдарте нападника по вухах. Потім, схопивши його обома руками за вуха, гвинтоподібним рухом — вбік, на себе і вниз — викручуйте голову злочинця, поки він не опиниться на підлозі.

На жаль, як і з будь-яким механізмом, з ліфтами бували пов'язані трагедії, де винними були загиблі. Слід звернути увагу на те, що перевозити дитину в колясці в пасажирському ліфті не можна, її слід взяти на руки, щоб у випадку зупинки або аварійної ситуації захистити від травм.

Ще одне порушення: в ліфтах старої конструкції, де двері не автоматичні. Дехто користується ліфтом з відчиненими внутрішніми дверима. Якщо перевозити в такому ліфті дитячу коляску, то вона може зачіпитися ручкою і може бути затягнута в шахту.

Бували випадки, коли гинули хлопці, катаючись на даху або під підлогою ліфтів.

Навіть більш дрібні порушення правил можуть перетворити ліфт у джерело небезпеки. Кинутий недопалок (палити в ліфті взагалі заборонено), кинута бананова шкірка, розлита фарба тощо. Знайдіть декілька хвилин і уважно прочитайте правила користування ліфтом, і ви зрозумієте, що ніщо в них не забороняється випадково.

Ще одне важливе правило. Не намагайтесь користуватись ліфтом, якщо у під'їзді стоїть дим. В такі хвилини не тільки раптово може відімкнутись електроживлення ліфта, але і шахта спрацює як витяжна труба. Тоді, проїхавши навіть два-три поверхи, ви можете отруїтися продуктами згоряння.

ним правом, а не обов'язком громадянина, то відмова останнього від використання свого права не тягне за собою будь-якої відповідальності. Крім того, громадянин не зобов'язаний доводити до відома державних або інших органів або посадових осіб інформації про здійснений ним акт необхідної оборони, хоча він і має право зробити таке повідомлення в інтересах правильного розв'язання кримінальної справи, яка виникла у зв'язку з суспільне небезпечним посяганням.

Право на необхідну оборону можливе лише при наявності відповідної підстави. В ст.36 КК вказана така підстава — це здійснення суспільне небезпечного посягання, яке викликає у того, хто обороняється, необхідність у негайному його відверненні або присіканні шляхом спричинення особі, яка посягає, шкоди. Таким чином, підстава необхідної оборони складається з двох елементів, які повинні існувати одночасно: 1) суспільне небезпечне посягання і 2) необхідність в його негайному відверненні або присіканні.

Перший елемент. Суспільне небезпечним посяганням є будь-які дії людини, безпосередньо спрямовані на спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам особи, яка обороняється, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави.

До таких інтересів належать: життя, здоров'я, особиста та статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканість титла, суспільна безпека і громадський порядок, спокій громади п, зовнішня безпека і обороноздатність країни і т.д.

Суттєвою характеристикою суспільне небезпечного посягання є його наявність, тобто тривалість у часі, на протязі якого Тільки і можлива необхідна оборона. Таким чином, лише на протязі часу здійснення посягання тільки і допустиме спричинення шкоди особі, яка посягає.

Розглянемо другий елемент. Необхідність негайного припинення суспільне небезпечного посягання виникає тоді, коли зволікання з боку особи, яка обороняється, погрожує негайною і явною шкодою для правоохоронюваних інтересів. Таким чином, надаючи громадянам право на необхідну оборону, законодавець має на увазі лише такі випадки захисту від суспільне небезпечного посягання, при яких громадянин вимушений негайно спричинити шкоду особі, яка посягає, з тим щоб запобігти або присікти посягання, яке розпочалось і ще не закінчилось. Якщо ж така негайна необхідність ще не виникла або, навпаки, вже минула, то і стан необхідної оборони або ще не виник, або вже минув.

Отже, право на необхідну оборону виникає лише при наявності її підстави, яка складається з двох елементів: 1) суспільно небезпечного посягання і 2) необхідності в негайному відверненні або присіканні посягання шляхом спричинення особі, яка посягає, шкоди. Спричинення шкоди особі, яка посягає, при відсутності цих елементів або хоча б одного з них, свідчить про неправомірність спричиненої шкоди, адже громадянин не знаходився в стані необхідної оборони. Відповідальність за спричинення такої шкоди повинна наступати для особи на загальних підставах.