Тема уроку: " Виникнення слов"янської писемності. Кирило та Мефодій".

КИРИЛО ( це його церковне ім"я,  в житті Константин) ТА МЕФОДІЙ ( церковне ім"я,  в миру Михайло) – брати, засновники  слов'янської  писемності, місіонери, церковні  діячі  ІХ ст. Канонізовані православною та католицькою церквами.  Вони дали нам письмо «кирилицю» і перевели богослужбові книги з грецької на мову,  зрозумілу для всіх слов'янських народів. 24 травня Православна Церква у всіх слов"янських країнах вшановує їх пам'ять. 

 Двоє братів були родом з міста Салоніки( сучасна Греція), а тоді була в складі Візантії. Кирило з’явився на світ у 827 році, а Мефодій – 815-му році в родині успішного офіцера. В сім"ї було 7 дітей. Мефодій  став військовим як батько, це йому вдалося завдяки своїм талантам і здібностям. За кмітливість і мужність імператор поставив його правителем в одному з підкорених Візантією слов'янському князівстві, де він мав нагоду вивчити слов'янську мову. Прослуживши 10 років у війську, Мефодій прийняв чернечий постриг в монастирі на горі Олімп (Мала Азія).Його брат  Костянтин змалку відзначався незвичайними здібностями. В дитинстві навчався разом з малолітнім імператором Михаїлом в найкращих вчителів Константинополя, в тому числі і в Фотія, майбутнього патріарха. Молодий Костянтин осягнув всі науки свого часу, вивчив мови, читав твори Отців Церкви. Особливо полюбив писання святого Григорія Богослова. За різносторонні знання він отримав звання - філософа (мудрого).  Коли підріс, то мав нагоду одружитися на гарній і багатій дівчині, однак відмовився від сімейного життя. Патріарх висвятив його після закінчення навчання на священика,  і той залишив столицю і таємно пішов в монастир.  Звідти його забрали вчителем філософії в вищу школу Константинополя. Мудрість і сила віри молодого монаха були настільки глибокі, що він переміг в релігійних диспутах провідника єретиків-іконоборців Ананія. Завдяки цьому імператор посилає Костянтина на диспут про Святу Трійцю з Сарацинами (мусульманами), де він блискуче переміг. Після цього Костянтин направився в монастир до свого брата, де вони безперестану молилися, читали твори Святих Отців, постували. Незабаром прибули посланці імператора Михаїла, який просив братів відправитись до Хозарів і проповідувати серед них Євангеліє. З великою радістю брати прийняли прохання.Прибувши до Хозарів, брати самовіддано і мудро проповідували Євангеліє серед юдеїв і сарацинів, через що мало не загинули - їх намагалися отруїти. Незадовго до імператора прибули посли моравського князя Ростислава, з проханням прислати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати євангельську науку слов'янською мовою. Імператор попросив св. Костянтина взяти на себе цю місію. Св. Костянтин і Мефодій з своїми учнями, перебуваючи в пості і молитві, створили слов'янську азбуку, яка складалася з 38 букв. Ця азбука і сьогодні називається «Кирилицею». Тоді ж почали перекладати з грецької мови на слов'янську церковні книги, без яких неможливе богослужіння. Відбувалося це в 863 році.

Перша праця Кирила і Мефодія по наверненню слов'ян почалася в Болгарії, за царювання князя Бориса, який згодом прийняв Святе Хрещення. Тоді ж з'явилися церковні книги, перекладені на слов'янську мову, яку розумів народ. Після Болгарії святі брати відправилися в Моравію (Угорщину), де були прийняті з великими почестями.  Але німецькі єпископи, що також були в цій країні, проводили богослужіння латинською мовою. Вони повстали проти  Кирила і Мефодія. Їх вважали порушниками католицького закону, за яким богослужіння можна відправляти тільки на трьох мовах: єврейській, латинській і грецькій. Святі брати відповіли так: “Ви визнаєте лише три мови, якими можна славити Господа. Але Давид промовляє словами Псалтиря: “пойтє Господеві вся земля, хваліте Господа всі язици, всякоє диханіє да хваліт Господа!”. А в Святому Євангелії говориться: “...йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа".  В цей час  Костянтин занедужав, і, прийнявши схиму з ім'ям Кирило, відійшов до Господа, проживши 42 роки (похований в Римі). Він заповів брату Мефодію продовжувати почату справу - просвіту слов'янських народів світлом істинної віри. Після смерті брата,  Мефодій, на прохання слов'янського князя Коцела, відбув у Моравію, де разом з своїми учнями продовжував поширювати богослужіння і письменність на слов'янській мові. Він охрестив Чеського князя Бориса і його дружину Людмилу. В Моравії  разом з учнями переклав на слов'янську мову Старий Завіт, Номоканон (Правила Святих Отців) і Патерик. Своїм ревним служінням Богу і Церкві  Мефодій утвердив Православну віру в Хорватії, в місцевостях біля р. Вісли і до р. Дністер. Минуло 24 роки. Святитель передбачив день своєї смерті, і 6 квітня 885 року, відійшов до Господа, маючи 60 років. Похорон св. Мефодія був відправлений трьома мовами - слов'янською, грецькою і латиною. Тіло поховане в Велеграді, в церкві Пресвятої Богородиці.

https://www.youtube.com/watch?v=cDvDt1uUu9o

Домашнє завдання: читати початок параграфа № 22, ст.228-229